ЧАС ЄДНОСТІ

16 вересня 2017 року в Центрі Світло-Життя в с. Гвардійському Хмельницької обл. відбулась зустріч Дієцезіального круга Домашньої Церкви Кам’янець-Подільської Дієцезії.  


В цій зустрічі брали участь дієцезіальний модератор Руху Світло-Життя отець Петро Глувка, пані з ІНМЦ  Тереза і Барбара,  приїхали модератори районів Мурафа і Шаргорода отець Віталій Розовський і отець Едуард Семко і майже всі районні пари нашої дієцезії, а саме з районів Городок, Дунаївці,  Мурафа, Полонне, Вінниця, Хмельницький, Шаргород. Важливою подією цієї зустрічі були вибори нової дієцезіальної пари Домашньої Церкви. Своє трьох річне служіння дієцезіальної пари закінчили Наташа і Андрій Обруч з м. Хмельницького, а розпочали служіння - Оксана і Валентин Ястремські з м. Городка. Також були призначені нові відповідальні за Круціяту Визволення Людини в нашій дієцезії Олена і Анатолій Полякевичі.




Зустріч закінчилась Євхаристією.


«СЛУГИ ВИБРАНІ ТА ПОСЛАНІ НА ВЗІРЕЦЬ ХРИСТА СЛУГИ» під таким гаслом 17.09.2017 року розпочався дієцезіальний День Спільноти Руху Світло-Життя в якому взяли участь понад 200 учасників.

Розпочався День спільноти Божественною Літургією, яку очолив дієцезіальний модератор отець Петро Глувка, а на завершення її, урочисто був прийнятий до спільноти Домашньої Церкви новий круг із м. Волочиська і отримала благословіння на служіння районної пари Вінницько-Барського района подружжя Людмили і Анатолія Хлопячих.

 









Цей день спільноти був багатий на свідчення з пережитих літніх оаз.














Знаком єдності спільноти була родина  з Греко-Католицької Церкви , це родина Атаман: отець Мар`ян, його  дружина Юлія та їх діти, з м. Івано-Франківська. Вони також дали  свідчення з Оази аніматорів родин.



Цікавий виклад конференції, поєднаний з читанням Святого Письма отця Павла Росси, розкрив значення походження ім`я Христос, а також як потрібно служити за прикладом Христа Слуги.


Після конференції була праця в групах, на якій обговорювалися питання нашого служіння один одному в подружжі, родині, спільноті.....


Агапа  була проявом милосердя та радісного спілкуванням один з одним. Дякуємо Богу за цей День Спільноти, завдяки якому ми змогли усі разом зустрітись, поспілкуватись, а найголовніше прославляти Бога.

Наталія та Андрій Обруч



До родин Домашньої Церкви на формаційний рік 2017/18

Лист Центрального Кола 2017/2018
СЛУЖУ, ТОМУ ІСНУЮ” 
(О. Ф. Бляхницький)
Дорога спільното!
Передаємо лист центрального кола на формаційний рік 2017/2018 „Служу, тому існую” (о. Ф. Бляхницький). Запрошуємо до індивідуального і подружнього прочитання, а також до роздумів над його змістом в рамках вересневих зустрічей кола. Нехай його слова принесуть плід в радісному служінні одне одному в подружжі, в родині, в спільноті, в суспільстві.
Черговий рік нашої формаційної праці переживаємо під девізом Слуга Непорочної”. Таким чином звертаємо увагу на особу Засновника нашого Руху – шановного слугу Божого о. Франциска Бляхницького, 30 річницю відходу до Дому Отця, якого згадуємо цього року, а також на Ту, котрій він віддав ціле своє життя і діла, які творивНепорочну. Не тільки хочемо зупинитися на цих особах, згадувати їх, але заохочені їхньою поставою прагнемо відкривати наше покликання до служіння.
Непорочна сказала про себеОсь я, раба Господня”. Назвала себе Слугинею. Про о. Бляхницького говоримошановний слуга Божийне тільки тому, що належить такий чин на цьому етапі, на якому знаходиться беатифікаційний процес. Він сам себе бачив як слугу (навіть невільника) Непорочної, не виконуючи власну волю, але все робив для Неї. A я? A ми? Чи можу себе назвати слугою? Як служу?
Якщо в Конституційному Акті Руху Світло-Життя ми визнаємо Непорочній: „ми глибоко переконані, що тільки тоді ми станемоОазою Живої Церкви’, коли в єдності з Тобою будемо реалізувати поставу служіння і віддання себе Христові в Його Церкві”, це наше існування можемо назвати: СЛУЖУ, ТОМУ ІСНУЮ. Тому особливо в цьому році маємо запитувати себе: що для мене/для нас означає це слово:СЛУЖИТИ”… Служити – це значить любити, бути даром, прагнучи комусь добра, допомагати. Що ще це слово вносить в моє життя?
СЛУЖУ, ТОМУ ІСНУЮ”. Це речення характеризує моє життя в подружжі, в родині, в спільноті Руху, в світі.
В цьому листі хочемо подивитися на служіння саме в цих чотирьох аспектах, щоб формаційний рік, який переживаємо, був плідним служінням в конкретних вимірах, щоб разом з Непорочною, а також Шановним Слугою Божим реалізувати себе в даванні себе через любов.
СЛУЖИТИ В ПОДРУЖЖІ, тобто як зберігати подружню духовність.
Коріться один одному у Христовім острасі” (Eф 5,21).
Якщо подружжя є таїнством це означає, що і в подружжі стосунки взаємного піддання мають бути так само пережиті. Святий Павло виражає це такими словами: «Коріться один одному у Христовім острасі» (Eф 5,21), a саме з огляду на Христа. Остаточно Христос є межею стосунків, котрі виникають між чоловіком і дружиною в подружжі, тому на цьому полягає переживання подружжя як таїнства. Постійно потрібні зусилля віри, щоб переживаючи між людські стосунки остаточно переживати стосунки з Христом, а через Нього з Богом Отцем в Святому Дусі” (о. Ф. Бляхницький).
З нашої формації добре знаємо поняття: „подружня духовністьтобто спільне, чоловіка і дружини, прямування до святості. Має вона своє джерело, свій початок в таїнстві подружжя, в словах присяги, яку говорять наречені. Може варто тепер затриматися на хвилину і повернутися до цього моменту, до цих слів
 присягаю тобі любов любов, тобто готовність до взаємного безкорисного обдаровування, це прагнення добра одне одному, це служіння;
 присягаю тобі вірність вірність, тобто бути постійним, відданим, це виконання обовязків, це послідовність в вчинках i переконаннях, навіть в трудних чи невигідних ситуаціях;
 присягаю тобі повагу повагу, тобто життя згідне з моральними правилами, це шанування гідності і людяності, це повага для своєї половинки i вражливість на її потреби, прагнення чи труднощі, це рішення щодо цього слова;
 присягаю тобі, що не покину тебе аж до смерті не покину, тобто буду завжди, нероздільно, близько.
Як цей зміст перенести в практику щоденного служіння в подружжі?
Служіння собі взаємно в подружжі це між іншим:
життя в свідомості, що після Бога чоловік/дружина знаходиться на наступному місцініхто ані ніщо не може цього змінити;
турбота про розвиток життя молитви свого і своєї половинки, про життя благодаті, яка випливає з таїнстваделікатне питання про щоденний Намет Зустрічі, таїнство покаяння і примирення…;
терпеливе зношення різниць, які виникають з відмінності статі і характеру;
ділення зі своєю половинкою щоденних радостей і труднощівпраці, яку виконуємо вдома і поза домом, розмов, зустрічей…;
дрібні, але надзвичайно важливі жести зроблені з любовюзроблена кава, попрасована сорочка одним з подружжя, усмішка на обличчі, добре слово…;
доцінення своєї половинки і добрі слова про неї (показування добрих сторін своєї половинки);
прийняття плідності, як натуральний дар, взаємоприйняття, повага, спільна відповідальність, панування над собою;
зречення чогось, що приносить тобі задоволення (напр. надмірна робота, хоббі), щоб більше часу присвятити один одному;
– ………… – тут є місце, щоб кожне подружжя підчас діалогу додали чергові приклади служіння одне для одного.
Любов це не почуття, а чин. Це конкретні мої вчинки щодо іншої людини, які називаємо служінням, дияконією. Місцем, де найкраще вчимося і реалізуємо цю поставу, це подружжя і родина. Служіння має своє джерело в любові, а навіть можна сказати, що словослужінняв Святому Письмі є синонімом словалюбов’. Бо якщо любов це давання себе, взаємним даванням себе особами, то така любов діями, в практиці, повинна виражатися служінням, в виконанні волі другої людини, в шуканні того, що є для неї добрим, чого вона прагне. Тому служіння в біблійному і надприродному значенні є любовю” (о. Ф. Бляхницький).
СЛУЖИТИ В РОДИНІ, тобто як розвивати родинний катехуменат.
Не дратуйте дітей ваших, а то впадуть на дусі” (Кол 3,21).
Християнська родина є катехуменатом через своє значення, через атмосферу і стиль життя, який в ній панує, з огляду на те, що це стиль життя євангелічної спільноти, саме домашньої Церкви” (о. Ф. Бляхницький).
Родинний катехуменатце друга, поряд подружньої духовності”, дуже важлива дійсність повязана з формацією Домашньої Церкви, яка випливає з першої; це впровадження дітей до життя вірою, вчинення їх учнями Христа.
Засновник Руху називає кілька функцій катехуменату, кілька суттєвих ліній формування людини, без котрих немає впровадження в християнське життя спільноти (пор. Ф. Бляхницький, Sympatycy czy chrześcijanie? Katechumenat na dzisiejszą godzinę, Краків 2016, с. 42-43):
 впровадження до життя словом Божим як основна функція; в цьому завданні не йдеться про науку, знання Святого Письма, але виховання людини до життя словом Божим; до такої життєвої постави, котра буде формована словом Божим i піддаватися цьому слову;
 впровадження до життя молитвою також в цьому завданні не йдеться про науку, знання молитов на память, але про виховання до діалогу з Богом, до живого,  особистого стосунку, до особистої молитви і в спільноті Церкви;
 впровадження до життя таїнствами, тобто до прийняття таїнств, життя благодатями, які випливають з таїнств, участь в літургії, а також відкриття літургії, як джерела і вершини християнського життя;
 впровадження до metanoi, переміни, навернення, тобто постійного переходу від старої людини до нової людини, від егоїзму до любові і служіння;
 впровадження до свідоцтва, тобто вміння давати свідоцтво про свою віру, про Христа; тільки людина, котра вміє переказати свою віру іншим, збереже її і поглибить;
 впровадження до дияконії, тобто служіння для спільноти за допомогою отриманих харизм, дарів.
Як цей зміст перенести в практику щоденного служіння в родині?
Служіння членам родини це між іншим:
запрошення до спів відповідальності за родинну молитву, читання Святого Письма, переживання літургічного року;
виховування до участі в літургії також навчання дітей правильної постави в церкві (пояснення, чому в цьому місці потрібно зберігати тишу, не бігають, не їдять, не пють, не граються іграшками);
зацікавлення корисною книжкою чи фільмом;
спільне виконання різних завдань вдома і поза ним;
допомога знайти корисне середовище ровесників, пристосованого до віку дитини; турбота про розвиток талантів дітей;
розмоване тільки про оцінки в школі, але про те, що і як дитина переживає, чого досвідчує; запрошення до родинного діалогу (на взірець подружнього діалогу);
спільне з цілою родиною проведення часу, але можливо також вихід матері тільки з дочкою, або батька з сином, щоб дитина відкрила цінність особи і радість зустрічі;
вимагання з любовюясне поставлення правил, але і похилення над слабкостями;
– ………… – тут є місце, щоб кожне подружжя, найкраще з дітьми, додало чергові приклади служіння в родині.
Майбутнє Церкви залежить від віднови родиниродини, як середовища віри, як катехуменату” (о. Ф. Бляхницький).
СЛУЖИТИ У СПІЛЬНОТІ РУХУ, тобто як жити духом дияконії.
Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв” (1П 4,10).
Кожний з нас має відкрити свою харизму і має її активувати в конкретній, місцевій спільноті. Харизма не може бути мертвою. Не можна закопати в землю отриманий талант, але потрібно ним працювати для зросту, для будування Христового Тіла. Таке є радісне покликання кожного з нас. Кожний з нас має іншу харизму і ніхто не має стільки харизм, щоб самому бути всім в якійсь спільноті” (о. Ф. Бляхницький).
Формація в Русі від євангелізації через катехуменат провадить до дияконії, до служіння. Я отримую, отже хочу цим ділитися. Люблю, отже служунасамперед чоловікові/дружині і дітям, але потім щораз ширше. В цьому місці в особливий спосіб прагнемо звернути увагу на служіння в Русі і вказати кілька суттєвих елементів:
 одне служіння не може заважати іншому служіння своїй половинці, дітям не може бути поясненням, звільненням зі служіння для спільноти і навпаки: не можу звільнитися зі служіння своїм близьким, бо служу в спільноті; потрібна розсудливість, але і великодушність, а також відкритість на потреби інших;
 відповідальність осіб покликаних на кожному етапі відповідальності (від аніматорської пари до пари країни) спільнота через проведенні вибори розпізнає, хто може бути кандидатом до конкретного служіння; завжди в таких випадках ми повинні піддатися Святому Духові, тому молимося, вслуховуємося в слово Боже, дивимося на риси відповідальних пар записані в Основах ДЦ”; якщо довіряємо, що вибрані особи це ті, котрих для цього служіння вибрав Господь Бог, що це є їхнє покликання, то з довірям приймаємо вибір і даємо шанс на виконання служіння, бути відповідальними, приймати рішення; не порівнюємо, бо кожний з нас є іншим, винятковим в очах Божих;
 допомога в розпізнанні і служінні жодне подружжя, яке виконує служіння не є самотнім; на окремих етапах служіння товаришують йому священики - духовні порадники, а також члени кола (материнського, районного, дієцезіального, філіального, центрального);кожний з членів Руху в міру своїх можливостей повинен підтримувати тих, які служать відкриваючись на їхнє запрошення до служіння;
 служіння харизмі кожний з нас був обдарований різними харизмами, котрі потрібно відкрити, розпізнати на молитві, в Божому слові і в слові людини, щоб ними служити іншим, також для спільноти Руху; плодом повинно бути входження в конкретну спеціалістичну дияконію, напр. дияконія євангелізації, молитви, визволення, літургічна, музична, життя, місійна, суспільна.
Як цей зміст перенести в практику щоденного служіння в спільноті Руху?
Наше служіння Домашньої Церкви і цілому Рухові Світло-Життя це між іншим:
вірне виконання завдань родинного катехуменату, як основної форми служіння подружжя для Церкви;
допомога подружжям з кола в щоденних завданнях, напр. опіка над дитиною, хворою особою, зробити покупки, участь в ремонті, перевезенні;
запропонувати свою допомогу в організації районних чи дієцезіяльних Днях Спільноти;
готовність прийняти відповідальність за пілотування, коло, район, дієцезію…;
прийняття служіння в конкретній спеціалістичній дияконії, яка діє в районі чи дієцезії;
прийняття служіння на реколекціях як ведуча пара, аніматорська, музична, літургічна, господарча, виховательська;
– ………… – тут є місце, щоб кожне подружжя в рамках зустрічі кола поділилося конкретним служінням, яке готові прийняти в найближчому часі для спільноти Руху  – починаючи від спільноти кола; члени кола можуть допомогти в розпізнанні цього служіння.
Суттєвим елементом християнської зрілості є почуття відповідальності за інших в спільноті. Отже те, що повязане з поняттямидияконіяiмісія”. На кожному етапі християнського життя має бути цей елемент: не можемо займатися тільки собою, але почуваємося відповідальними. Це є дияконійна постава.” (о. Ф. Бляхницький).
СЛУЖИТИ В СВІТІ, тобто відкриватися на інших.
Служіть охоче, як Господеві, а не як людям” (Eф 6,7).
Ось прекрасна дорога, котру нам показує сьогодні Христос Слуга – дорога до Отця в слухняності і дорога до усіх людей, наших братів, в служінні віддання себе. Нехай Христос Слуга понесе нас усіх на цю чудову царську дорогу, щоб ми знайшли справжню свободу і правдиву радість в єдності з Ним” (о. Ф. Бляхницький).
В своєму служінні не можемо затримуватися тільки на подружжі, родині, чи спільноті Руху. Ми покликанні до переміни світу, тих місць, в які Господь нас посилає. Нижче прагнемо звернути увагу на три дійсності: парафію, діло Круціяти Визволення Людини а також участь в суспільному житті.
 Парафія о. Ф. Бляхницький від початку творення Руху вказував, що оаза повинна бути в парафії і для парафії, що повинна брати участь в процесі будови і житті місцевої спільноти Церкви; звідси кожне коло є приписане до конкретної парафії, навіть якщо члени цього кола є з різних парафій. В залежності від розпізнання, можливостей, окремі особи повинні брати участь в житті своєї парафії чи парафії, з котрою є повязане коло. Тут потрібна завжди делікатність і мудрість, щоб будувати, а не ділити.
 Круціята Визволення Людини діло, в котре, згідно з прагненням Засновника, Рух Світло-Життя має включитися цілковито так, щоб кожний член Руху був також членом Круціяти, виражаючи це принаймні складенням декларації (пор. Ф. Бляхницький, Podręcznik Krucjaty Wyzwolenia Człowieka, Краків 2013, с. 7). Може варто в році, в котрому згадуємо 60-річчя заснування Круціяти Стриманності, названої Круціятою Непорочної а також в році, в котрому вперше в Польщі будемо брати участь в Конгресі Тверезості (21-23 IX) на питання Ісуса „Чи любиш мене більше, ніж оці?” відповісти великодушним: „Taк, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе" – з любові до Тебе і інших прагну скласти цей дар.
 Суспільне життя – стільки є можливостей приєднатися до життя самоврядування, парламенту, в служіння за життя, родину, освіту – памятаймо, щоб кожного разу наша участь була згідна з католицькою суспільною наукою і голосом наших пастирів.
Як цей зміст перенести в практику щоденного служіння в світі?
Наше служіння (дияконія) для світу це між іншим:
приготування наречених до таїнства подружжя через зустрічі, розмови, участь в сімейному консультуванні;
служіння допомогою подружжям і родинам, які переживають різні труднощі;
участь в зустрічах для батьків, діти яких готуються до прийняття святих таїнств (хрещення, сповідь, а також Причастя, миропомазання, вінчання);
участь в літургії через служіння надзвичайного служителя Святого Причастя, міністранта, лектора, псалмоспівець…;
відважне свідоцтво кандидата чи члена КВЛ в середовищі родини, Руху, парафії, праці…;
ініціативи і участь в ділі, які пропагують тверезість на території парафії, дієцезії, країни;
активна і розсудлива участь в суспільному житті;
– ………… – тут є місце, щоб кожне подружжя в рамках зустрічі кола поділилося своєю готовністю до служіння в парафії, в суспільному житті а також в ділі КВЛ (даючи конкретні приклади).

Християни опираючись на своїй вірі і своєму сумлінні, свою любов отриману від Святого Духа відчувають спів відповідальність за правдиве добро усіх людей, цілого суспільства. В імя цього спільного добра приймають служіння усілякими гідними способами, також суспільно-політичними. Представляють інтереси усіх, прагнучи їм служити цими цінностями, якими самі збагатилися як християни” (о. Ф. Бляхницький).
Дорога спільното!
Нехай рік формаційної праці під девізомСлуга Непорочноїбуде для кожної і кожного з нас часом відкриття служіння в подружжі, родині, спільноті Руху, в світі. Нехай прикладом буде для нас Непорочна Слугиня, а також вірний Її Слугао. Ф. Бляхницький. Нехай в цьому році в особливий спосіб супроводить нас молитва розарію, якою будемо випрошувати потрібні благодаті до служіння.
Розарій, який добре молимося стане досконалою школою християнського життя, бо навчить нас піддавати наше життя дійсності Ісусового життя, котре повинно стати обовязковою моделлю нашого життя. Марія, котра досконало увійшла в поставі розумної слугині в життя і дорогу Христа, через розарій стає нашою найкращою вчителькою, даючи нам участь в своїй поставі щодо Христа” (о. Ф. Бляхницький).
Христе Слуго, помилуй нас!
Непорочна Мати Церкви, молись за нас!
Шановний слуго Божий, о. Франциску, заступайся за нас!
            Від імені центрального кола Домашньої Церкви (Польща):
Катажина i Павел Мацєєвсци
Пара країни ДЦ (Польща)
о. Toмаш Опалінскі

модератор країни ДЦ (Польща)