Лист центрального кола на 2024/2025 формаційний рік
«МІСІЯ НАДІЇ»
За давнім звичаєм у травневі довгі вихідні збиралося
центральне коло, щоб розрізнити теми та напрями формаційної праці на наступний
рік, задля духовного розвитку спільноти. Ми відкрили зокрема три натхнення –
знаки часу, що стали світлом і провідником у розпізнаванні.
По-перше, тема формаційного року в Руху Світло-Життя, запропонована
Центральною Дияконією Єдності: «Покликані до місії». По-друге, наступаючий
Ювілейний рік християнства 2025, який, з волі Папи Франциска присвячений буде темі
«Паломники надії». Підготовкою до ювілею є Рік молитви, що триває у Церкві
(третій знак часу).
В цьогорічному Листі центрального кола ми хочемо іти за логікою
цих трьох знаків часу та запропонувати деякі джерела натхнення для формаційної
праці протягом року.
ХРЕЩЕННЯ, ПОКЛИКАННЯ І МІСІЯ, тобто наш дар і завдання
«В ревності не будьте ліниві, духом горіть,
Господеві служіть!»
(Рим 12,11)
Кожна місія і завдання в Церкві має своїм джерелом
таїнство хрещення і покликання, яке є наслідком християнства і членства в
Церкві: кожен охрещений бере участь у священичій, пророчій і царській місії
Христа, виконуючи її згідно зі своїм конкретним покликанням і життєвим
станом. Беручи участь у священичій місії Христа, ми приносимо Богові духовні
жертви через сакраментальне життя, молитви, добрі справи, працю та страждання.
Участь у пророчій місії дає нам змогу свідчити, відкривати харизми та
використовувати їх, а також брати участь у євангелізації. Участь у царській
місії виражається в тому, щоб віддати своє серце Христові, піклуватися про
внутрішню свободу та відкинути гріх в особистому і суспільному житті, у
терплячому і смиренному служінні іншим. Це важливі завдання, особливо для
мирян, через які ми розвиваємо життя духовністю хрещення. Ми обговоримо цю тему
детальніше в наступних чотирьох номерах Листа ДЦ. Місцем для розпізнавання
місії та завдання, яке необхідно виконати, є молитва, до чого заохочує нас Папа
Франциск під час підготовки до Ювілею. Тому конспекти формаційних зустрічей на
етапі перманентної формації базуються на наступних закликах молитви «Отче наш».
Особлива місія, до якої закликає і запрошує всіх нас Папа, полягає в тому, щоб
бути свідками і дарувальниками надії. Давайте разом подумаємо, як ми можемо
взятися за це завдання як спільнота ДЦ.
«Наше покликання бути життєдайцями в Церкві дивовижне.
Звісно, тут потрібно пам’ятати, що не ми даруємо життя, бо лише Бог може дати
життя».
(О.
Франциск Бляхницький, Szkoła Modlitwy cz. VIII, Życie moje
oddaję, Krościenko 2000, str. 48)
Під час свого понтифікату Папа Франциск часто вказує та пояснює, що таке
покликання, показуючи глибину розуміння та різноманітність значення цього
слова. Звертаючись до молоді у адгортації «Christus vivit» (Христос живий), Святіший
Отець зазначає:
«Слово «покликання» можна розуміти в широкому значенні ̶ як поклик Бога. Воно місить покликання до життя, покликання
до дружби з Богом, покликання до святості тощо. Воно цінне тим, що ставить усе
наше життя перед обличчям Бога, який нас любить і дає нам можливість зрозуміти що
ніщо не є результатом безглуздого хаосу, але навпаки, все можна інтегрувати в процес
відповіді Господу, який має для нас чудовий план ”. (Папа Франциск, Christus
vivit, № 248).
Бачення покликання, представлене Папою, не базується на застої, але є
процесом, сповненим динамізму. У ньому кожен християнин покликаний відкрити
унікальний шлях свого життя. У своєму навчанні Папа показує, що активна
участь у житті спільноти, автентичність, відвага та глибока молитва, веде нас
до відповіді на Божий поклик і виконання своєї місії у світі.
Покликання в житті християнина нерозривно пов’язане з місією: «Немає
покликання без місії» (Папа Франциск, Послання на 60-й Всесвітній день молитви
за покликання). Місія завжди стосується певного завдання, яке я можу виконати
особисто чи спільно. Ми з вами несемо в суспільство багатство
індивідуальної місії, яка стосується унікального покликання, ролі та значення
кожної людини у світі. Кожен із нас, хто створює цю спільноту, важливий для неї
– він їй даний і приписаний, таким, яким він є.
Питання для роздумів та ділення:
1. Яке значення має місія в житті християнина в контексті
його покликання?
2.
Яке
моє покликання бути життєдателем у Церкві?
«Церква є місійною. Це означає, що місійність є рисою,
яка належить до суті Церкви. Тому всюди, де є Церква, має бути місіонерська
динаміка, має бути місіонерська позиція, місіонерська тенденція. Проблема
місій, отже, не є перш за все проблемою місійних країн, куди посилають
місіонерів, але це проблема наших парафій, які повинні бути місіонерськими,
тому що, щоб вони були Церквою, в них повинна бути місіонерська динаміка.
(О. Франциск
Бляхницький, Rekolekcje Wspólnoty Kapłanów Chrystusa
Sługi, Lublin 1991)
У програмній доповіді 49-ої Конгрегації Відповідальних Руху Світло-Житя о.
Марек Сендек намагався вказати нинішню форму місії Руху, яка залишається
незмінною від заснування нашої спільноти. Серед різних форм діяльності він
згадує як першу постійну євангелізацію, яка не обмежується лише спільнотами в
Польщі, але й за кордоном. Сьогодні Домашня Церква має спільноти у 24 країнах.
Не біймося мріяти, що до 100-річчя ДК їх буде вдвічі більше – у нас є завдання.
Іншою є місія захисту загальнолюдських цінностей і збереження вірності правді
про Бога-Творця та Його діла. Ми також бачимо тут простір до залучення
подружніх пар Домашньої Церкви. Звіти про численні виконані роботи – велика
радість. Виклик, який ставить перед нами сьогодні світ, полягає в ще більшій
прихильності до активного задіяння у справу пошани життя від зачаття до
природної смерті, численні участі та підтримки в організації Маршу за життя та Родин,
об’явлені краси подружньої та родинної любові. Нехай радість залучення до
різноманітних справ стане можливістю засвідчити нашу віру, солідарність і відданість
побудові культури життя.
Інша зазначена місія полягає в сприянні «нової культури», заснованої на
правді, яка звільняє людину. Отець Франциск Бляхницький у часі 6-тої Конгрегації
Відповідальних зазначив: «Наше життя має бути на службі правди. Це основна
дияконія, яка має звершитися, яка повинна існувати спочатку в нас, як
вірність правді, готовність прийняти її вимоги – готовність підпорядкувати себе
правді».
Ми покликані бути Живою Церквою і творити Живу Церкву. Давайте не біймося
встановлювати високі стандарти для себе особисто та для спільноти, які є
вирішальними, оскільки наше духовне життя та розвиток постійно вимагають зусиль
і відданості. Кожен етап нашої формації та кожне служіння, яке ми виконуємо,
стають можливістю поглибити своє життя молитвою, читанням духовної літератури
та розмірковуванням над собою.
«Молитва — це найважливіша справа у людському житті...» (о.
Франциск Бляхницький, Szkoła modlitwy cz. I, Panie naucz nas
modlić się, Krościenko 1999, str. 7).
Питання для роздумів та ділення:
1. Які завдання я можу виконувати в рамках особистої місії?
2.
Які
завдання я можу виконувати в межах спільноти, а які – поза нею?
МОЛИТВА ЯК ДЖЕРЕЛО НАДІЇ ДЛЯ ПАЛОМНИКІВ,
або наше
«приховане серце Руху»
«Будьте веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі! (Рим 12,
12).
«Все мистецтво молитви полягає в тому, щоб відмовитися
від усього, що є моїм, створити в собі вакуум, який міг би заповнити Бог,
«втиснути себе в рамки волі Божої», замість того, щоб намагатися підкорити волю
Божу своїй волі. .”
(о. Франциск Бляхницький, Rekolekcje
więzienne, Krościenko 2001, str. 74)
У Рік молитви, коли Папа запрошує нас відкрити її
цінність у нашому особистому житті та спільноти, хочемо звернути увагу на одну
з форм переживання молитви в нашому Руху – Оазу Молитви. Метою такої Оази є
внутрішня віднова у Святому Дусі через участь у молитовній спільноті. Нехай цей
особливий рік підготовки до Ювілейного року в Церкві стане нагодою для
організації Оаз молитви. Ми закликаємо вас організовувати їх у кожній дієцезії.
Давайте створимо можливість для всіх, хто хоче взяти участь. Нехай це буде час
зростання і радості у Святому Дусі. Сподіваємося, що участь в Оазах
Молитви сприятиме відновленню дияконії молитви у багатьох спільнотах, а також принесе
свіжість і новий подих Духа існуючим.
Питання для роздумів та ділення:
1. Як Оаза Молитви може допомогти мені відкрити цінність
молитви в моєму особистому та громадському житті?
2. Які я бачу можливості для участі в Оазі Молитви в новому
формаційному році?
У травні цього року Папа Франциск оголосив буллу «Spes non confundit»
(«Надія не засоромить» Рим 5,5). У неї він представляє надію як головне гасло
прийдешнього року – Ювілейного року в Церкві. Ця надія стосується довіри
до Божого милосердя, обітниці спасіння та майбутнього, повного миру та радості.
Хоча на нашому шляху формації нас супроводжують різноманітні виклики, які часто
важко подолати, невпевненість у завтрашньому дні та проблеми з виконанням наших
зобов’язань, залишаймося в надії, до якої цього року Папа особливим чином
запрошує нас. Будьмо свідками один для одного, відданими нести надію через
молитву та повсякденне життя.
Вдячні Доброму Отцеві за всі ласки, які ми могли відчути в наших подружжях
і спільнотах у минулому формаційному році, хочемо запросити всіх нас щоб
радісно увійти в наступний рік. Ми глибоко переконані, що теми, які ми будемо
обговорювати, стануть підбадьорливим і свіжим подихом Духа в наших подружжях і
спільнотах. У наших серцях зароджується вдячність Богові за всіх, хто нас
супроводжує на шляху нашої місії та покликання. Таких людей, мабуть, багато,
обіймімо їх подячною молитвою. Пам’ятаймо про найближчих, а також про
супроводжуючих нас священників, чия присутність є неоціненною у нашій щоденній
духовній формації.
Нехай новий рік формації буде пронизаний євангельською надією, роблячи нас
«паломниками надії», повними радості, віри та любові, несучи Христа всьому
світу.
Від імені Центрального кола
Домашньої Церкви (Польща)
Малгожата і Томаш Каспровичі – пара країни ДЦ
о. Даміан Квятковський – модератор країни ДЦ
Лист центрального кола на 2023/2024 формаційний
рік
«Не втратити власну
ідентичність»
Річниці
та ювілеї для віруючих людей завжди є нагодою із вдячністю згадати великі Божі
діла… Ми не можемо думати про Рух у категоріях минулого та спогадів… Те, що ми
інвестували, що посіяли, що почало колоситися, треба плекати, воно повинно
розвиватися… На нас чекають великі зусилля – іти вглиб (ks. Franciszek Blachnicki, 1984// Charyzmat i wierność)
1.
Із вдячністю згадувати великі Божі діла
Ювілейний рік, що добігає
кінця, був для нас нагодою до великої вдячності за дар 50 років Домашньої
Церкви, за все те, що минулі покоління внесли в історію спільноти. Це виражали
різні події, організовані як у дієцезіях, так і у вимірі цілої країни. Серед
них цінним досвідом були зустрічі з представниками різних поколінь членів ДЦ,
особливо з тими, котрі були на початку. Завдяки цим зустрічам ми могли
досвідчити, що нас немов несуть їхні рамена. Ще раз нагадаймо собі про тих,
котрі показали нам красу Домашньої Церкви та запросили нас до спільноти,
дякуючи за них Господу Богу в молитві.
Рік, що минає, став також
нагодою дякувати Господу Богу за харизму світло-життя, за нашого Отця Франциска
Бляхницького, за сестру Ядвігу Скудро, за членів Інституту Непорочної Матері
Церкви, за модераторів, що нас супроводжують, за всі покоління подружжів, котрі
з великим задіянням і водночас з великим відданням Господу Богу будували нашу
спільноту. Ми переконані, що відбувалося все це завдяки провадженню Святого
Духа, також у складні моменти, котрі по-людськи неможливо подолати. У такому
вимірі ювілей став також часом дарування вин та взаємного прощення.
Переживання ювілею допомогло
нам пригадати початки спільноти в окремих дієцезіях, записати спогади, сягнути
до пам’яті та історії й таким чином поглибити нашу ідентичність та набратися
нових сил, щоб активізувати формацію.
2.
Те, що
ми інвестували, що посіяли, що почало колоситися…
Домашня Церква існує сьогодні
в багатьох географічних, генераційних, суспільних вимірах. Чергові ряди
подружніх пар починають формацію, включаються в служіння, передають харизму
Руху наступним поколінням.
Нам вдалося випрацювати
конкретні знаряддя та методи, що служать розвитку спільноти, наприклад,
реколекції для подружніх пар, що готуються нести конкретне служіння, нова
редакція формаційних матеріалів, опрацьована дорога катехуменальної формації,
часопис «Домашня Церква. Лист до родинних спільнот» та багато інших матеріалів,
якими подружжя можуть користатися в щоденній роботі духовного зростання.
Подружжя плекають вимір спільноти, котрий реалізується, зокрема, участю у
загальнопольському паломництві до Санктуарію св. Йозефа в Калішу, у зустрічах
відповідальних ДЦ у вересні та січні, у
загальнопольських подіях усього Руху Світло-Життя (Конгрегація
Відповідальних, Центральна Оаза Мати, паломництва Круціяти Визволення Людини
тощо).
Діяльність подружніх пар, що
формуються у Домашній Церкві, не обмежується лише спільнотою, вони проводять
різноманітну роботу, пов’язану з функціонуванням парафії, дієцезії,
душпастирства родин, літургійним служінням, громадською та політичною
активністю тощо. Безумовно, багато з нас чули чи навіть брали участь у таких
ініціативах, як застосунок «Подружній діалог», Міжнародний Тиждень Подружжя,
Навігація в родині, Подружнє побачення, Віртуальна Ялинка, Союз Великих Родин
3+, Марші За Життя. Це лише деякі сфери активності людей з Домашньої Церкви – і
це показує: започаткована о. Франциском Бляхницьким реальність вже приносить
конкретні плоди.
3.
На нас чекають великі зусилля – іти вглиб …
На нашому подружньому шляху не
бракує ювілеїв, тому ми добре знаємо, що вони є не метою, а зупинкою на шляху
до мети. Тому і ювілей п’ятдесятиріччя Домашньої Церкви може стати для нас
свого роду «новим відкриттям», яке пригадує, що ми маємо конкретні знаряддя,
котрі треба використати для зростання – у вірі, надії та любові. Перед нами
новий початок, нові виклики та щоденні зусилля, аби не втратити власну
ідентичність, щоб у нашій повсякденності жити зрілою вірою в подружжі та
родині, щоб щоденно прямувати до святості.
Ми хочемо чітко підкреслити,
що саме особиста, подружня й родинна щоденність – це базове місце реалізації
нашої формації. Там відбуваються великі й малі перемоги, більші й менші
поразки, з яких складається життя. У щоденності ми силкуємося наслідувати Ісуса
Христа, ставати Його учнями, і саме в цій щоденності зустрічаємо свого
Спасителя, у ситуаціях та справах, у котрих, може, на це й не сподіваємося.
Щоденна турбота про формацію непроста, тому в Домашній Церкві в нас є нагода регулярно
підсумовувати прогрес та формаційну роботу в подружжі й родині на щомісячній
зустрічі кола. Вона повинна нам допомогти набратися сил на наступний місяць, спрямувати
нашу роботу й переконатися, що ми не самі в нашій роботі – із нами подружжя,
котрі, як і ми, хочуть формуватися, мають схожі проблеми, можуть поділитися
своїм досвідом. Однак якщо ми не усвідомимо того, що зустріч кола – це підсумок
усієї нашої роботи за місяць, верифікація її ефектів та зміцнення на наступний
період, то вона стане тільки неприємним «звітом» або просто дружньою зустріччю.
У колі усі ми служимо одне
одному, кожен отриманими дарами та харизмами. Від нашого взаємного служіння у
всіх його вимірах залежить формація інших подружжів. Тому незалежно від того,
яким чином ми можемо допомагати іншим, ми повинні підходити до цього ретельно,
активно. Перший вимір цієї ретельності – добре переживати свою подружню та родинну щоденність, а також добре
готуватися до зустрічі кола, до кожної її частини. Уже після закінчення
попередньої зустрічі ми працюємо над тим, чим зможемо поділитися: із нашого
життя, із зустрічі зі словом Божим, із виконання обов’язків та з думок на
задану формаційну тему. Поставмося до цієї підготовки до зустрічі кола як до
добре обдуманої та запланованої підготовки бенкету – отриманий ефект це ж не лише результат роботи, розпочатої напередодні зустрічі,
це наслідок тривалішого задіяння в багато дрібних справ, котрі дадуть ефект лише
тоді, якщо ми займемося ними відповідно заздалегідь. Пам’ятаймо, що навіть
імпровізацію треба добре запланувати!
Особливу увагу слід звернути
на роль аніматорської пари, тобто подружжя, що відповідає за формаційну роботу
кола та його духовне життя. Саме від неї великою мірою залежить, чи зустріч
кола дійсно має формаційно-молитовний характер, чи ділення стосується запланованої
теми, у якій атмосфері відбувається, чи окремі особи діляться своїм подружнім і
родинним життям, чи, може, чужим. Допомагають
підготувати та провести зустріч аніматорським парам конспекти – як із
підручників І й ІІ року роботи, так і запропоновані на етапі перманентної
формації матеріали, що публікують у щоквартальному часописі «Домашня Церква.
Лист до родинних спільнот». Аніматорська пара має великий вплив на хід
зустрічі, але плідність останньої залежить від всіх учасників – це командна
робота! Більше того, щоб конкретне коло могло добре функціонувати, необхідно,
щоб багато інших людей ретельно виконали різноманітне служіння, напр., вчасно
передали формаційні матеріали, своєчасно відправили журнал «Домашня Церква.
Лист до родинних спільнот», ретельно й швидко вислали інформацію про
заплановані події тощо. Це конкретний вимір любові агапе. Навіть якщо нам
здається, що щось не має для нас значення, це може бути дуже важливим для
когось іншого, а очевидні для нас речі не повинні бути очевидними для інших.
Любов складається власне з таких малих, дрібних, на перший погляд незначних
жестів.
Ми повинні нагадувати собі, що
формація в Домашній Церкві має два напрямки, що пронизують один одного та
взаємодоповнюються: це наша систематична робота протягом року та формаційні
реколекції. Це немовби два крила, необхідні, щоб піднятися у висі та летіти.
Початком кожної формації є індивідуальна, справжня зустріч з живим Ісусом.
Через євангелізацію ми входимо на шлях катехуменату (деутерокатехуменату),
котрий веде нас до свідомого переживання та відновлення таємниці святого
хрещення й відкриття нового життя, котре з нього випливає. Лише на такому
фундаменті ми можемо будувати подружні й родинні стосунки. Треба виразно
усвідомити, що саме на формаційних реколекціях (з котрих, зрештою, почалися як
Домашня Церква, так і весь оазовий рух) ми закладаємо фундамент усього нашого
подальшого зростання. Саме такий цикл реколекцій творить обдуману та цільну
дорогу нашого свідомого зростання в християнстві. Якщо забракне одного крила,
тобто реколекцій, то виконання обов’язків – практичного застосування в
щоденному житті елементів катехуменату, привалить нас своїм тягарем. Зустріч
кола стане прикрим звітом з нав’язаної «панщини» обов’язків. Ми залишимося лише
з вивченими знаряддями, котрі, щоправда, дозволять нам ставати ліпшими, мати
кращі подружні, родинні стосунки чи відносини з іншими людьми, але не будуть пошуком
волі Бога в нашому житті й не будуть будуванням Церкви – Тіла Христа. Часто
проблеми, з якими боряться наші кола, коріння мають саме в нерозумінні та
порушенні загаданої засади рівноваги між реколекціями та викликами щоденної
формації.
Можливо, треба наново нагади,
що базова формація є лише вступом до подальшої дороги до святості, котра
реалізується у рамах постійної формації – тобто невпинної. Якщо ми сприймемо її
лише як чергові пункти «для галочки» або затримаємося на котромусь етапі, ми не
досвідчимо входу в її глибину. Етапи формації можуть стати для нас шансом
відновити й поглибити відносини з Христом, подружню духовність, наше
перебування в Церкві. Даймо собі шанс досвідчити прекрасні й різнорідні плоди
формації – дияконії, громадська активність тощо. Як Рух, ми покликані до такої
місії – євангелізації, часто до того, щоб бути знаком спротиву тому, що світ
пропонує, а водночас знаком єдності в Церкві й з Церквою. Натомість наші родини
сьогодні мають особливе завдання показати світу вартість Таїнства подружжя та
святості життя, стати живим місцем передавання віри й простором до зростання у
вірі наших дітей.
4.
Новий
формаційний рік
У Церкві ми не вибираємо собі
місця й людей навколо, ми приймаємо кожного як дар від Господа Бога, до кожного
з них ми послані. Це ж переконання нехай супроводжує нас у нашій формаційній
роботі в спільноті. У колі Господь Бог дав нам конкретних людей як дар, і так
само ми повинні бути таким даром для інших. Навіть якщо складно – адже кожен відмінний
– нехай це буде нагодою до більшої доброзичливості, терпеливості, любові,
можливо, навіть жерти. Нікого з нас не може забракнути в цьому ділі, незалежно
від подружнього стажу, кількості дітей, задіяння, віку. У кожного з нас є своя
роль у спільноті, навіть якщо немає вже фізичних сил, здоров’я, навіть якщо
хтось вже досвідчив смерть чоловіка/дружини. Кожен важливий!
|
Питання
до обдумування та ділення з іншими 1.
З
якими знаряддями я входжу в новий формаційний рік? Що я обіцяю собі після
нього? 2.
Яким
чином зустрічі кола допомагають мені в щоденній роботі над собою, подружжям
і родиною? Що я можу покращити, щоб зустрічі ще більше зміцнювали на
наступний місяць? 3.
Чого
я могла/міг до цього часу навчитися від інших подружніх пар у колі? За що
конкретно я хочу подякувати? |
Перед нами – черговий рік
відкривання краси Божих планів на шляху формації Домашньої Церкви. На чергових
етапах цього шляху нехай нас супроводжує фрагмент записок о. Франциска
Бляхницького від 28 лютого 1968 року, опублікований у книзі «Життя своє я віддав
за Церкву» (Краків, 2005, с.25): «Непорочна,
Мати Церкви, вчини, щоб жива Церква стала живою в мені!».
Від імені центрального кола Домашньої Церкви –
Малгожата і Томаш Каспровичі –
пара країни ДЦ
о. Даміан Квятковський –
модератор країни ДЦ
ЖИТТЯ У СВІТЛІ - лист модератора та пари країни 2022
«Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде
ходити у темряві той, але матиме світло життя»
(Йн 8,12)
Слава
Ісусу Христу,
Дорога
спільното Руху Світло-Життя, священники-модератори, сестри монахині, браття та
сестри, усі, хто разом слідує за Христом у колах Домашньої Церкви, дорослих,
молодіжних, дитячих групах.
Дякуємо
Богу за пережите літо, протягом якого, незважаючи на всі труднощі, ми мали
можливість переживати оази всіх ступенів для родин, дорослих та молоді (в
Україні відбулося 7 молодіжних Оаз та 5 Оаз для родин і дорослих). Кожен охочий
міг знайти відповідні для себе реколекції в Україні чи, користуючись
гостинністю наших братів та сестер, у Польщі.
Дякуємо
кожному, хто в такий складний час допомагав в організації чи служив на Оазах.
Дякуємо Богу за спонсорів, особливо з Руху Світло-Життя в Польщі – завдяки їхній
щедрості участь у реколекціях міг взяти кожен бажаючий, незалежно від
фінансового становища.
Слово
«спонсор» часом асоціюється у нас із заможним бізнесменом, який зі свого статку
підтримує благодійні акції, натомість більшість наших спонсорів - це звичайні
учасники Руху або просто добрі люди, які поділились тим, що мали, щоб
підтримати нас у кризовий момент. Завдяки цьому, окрім дофінансування оаз та
підтримки наших реколекційних будинків (осередків), ми також мали змогу
послужити гуманітарною допомогою людям, які залишилися без найнеобхіднішого: приймали
біженців у наших осередках, поспішаючи на допомогу потребуючим евакуйовували з небезпечних місць,
співпрацювали з Карітас Спес, формували і розповсюджували продуктові та медичні
набори, допомагали функціонуванню тероборони і пересилали допомогу в ЗСУ.
Центральна
Оаза Матір та літні реколекції впровадили нас у тему року - «Життя в світлі»,
яку будемо зараз поглиблювати в нашій щоденній формації вдома, в колах та
оазових групах, на днях спільноти. Ця тема була оголошена в часі Конгрегації
відповідальних у Ченстохові через кілька днів після початку повномасштабної
війни в Україні. І саме в її світлі ми хочемо шукати відповіді на запитання, що
зараз для нас є особливо актуальними.
Життя
в світлі – це:
1.
Життя в правді. Ісус у розмові з євреями в Євангелії
від Йоана дав обітницю: «І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Йн
8,32), а диявола («diabolos» з
грецької – обвинувач, що розділяє) назвав «батьком брехні», який «був душогуб
споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім» (Йн 8, 44). Відхід від
істини провадить до вбивства – тут маємо відповідь на запитання: звідки взялася
ця війна? Навіщо стільки жорстокості? Там, де немає правди, немає також
справедливості та любові, а на їх місце приходять насилля і ненависть. Оманлива
пропаганда може допровадити до війни та виправдовувати найбільші злочини. Це
стосується не тільки воєнних агресорів, але й кожного з нас у щоденних справах.
Чи я «вистояв у правді»? Чи не живу подвійними стандартами? Чи я є
справедливим? Чи не обманюю самого себе?
Наша оазова формація – це постійний процес відкривання
правди про власний гріх, потребу навернення та про нескінченну любов Бога до
мене, правду про перемогу силою Ісуса Христа над усіляким злом та смертю. Ця правда, втілена у щоденні стосунки
вдома, в спільноті, в соціумі, визволяє нас та впроваджує на дорогу до свободи.
2.
Життя в свободі. «Правда
визволить нас». Цей день - 24.02.2022 - допоміг нам усвідомити особливу
актуальність Круціяти Визволення Людини. Ця велика справа, розпочата о.
Франциском Бляхницьким під керівництвом Непорочної, допомогла у 80-х роках
минулого століття перемогти без зброї озброєну понад всіляку міру потужність
комунізму. Сила Круціяти полягає у вихованні вільної людини: вільної від
всього, що поневолює, та вільної любити. Ця справа, досі не до кінця усвідомлена
і не достатньою мірою впроваджена в Русі в Україні, могла б стати в цих днях
потужною силою для українського народу. Вільна людина живе в правді без страху,
бо знає, що її життя - не в руках якихось сил цього світу чи якоїсь людини, що
єдиним Богом є Той, хто створив небо й землю та віддав за мене своє життя.
Наш Засновник вчив нас завжди дивитись далеко в майбутнє. Нам треба думати
не тільки про те, щоб якнайшвидше закінчити війну, але й про те, що ми як Рух
робитимемо після її завершення, що можемо робити вже зараз, щоб почати
післявоєнне відбудовування Вітчизни. В руках віруючих людей є сила, що дозволяє
будувати нову Україну, вільну від абортів, розлучень, залежностей, корупції,
брехні. Всі ці віконця, крізь які ми впускали злого та дозволяли йому господарювати
в нашому домі, хочемо замкнути, щоб зробити цей дім безпечним. Але передусім як
Рух Світло-Життя маємо чудову програму формації нової людини, нової спільноти,
нової культури і можемо впроваджувати її в життя.
3.
Життя, яке дає життя. «Свобода не є полегшенням, а зусиллям величі». Вільна людина є великою, бо
вміє кохати, вміє бути даром для інших, аж до найбільшого дару – віддання життя
за прикладом Ісуса Христа. Вільна людина почувається
господарем свого дому, довкілля, своєї Батьківщини, має широко відкрите серце
та двері власного дому, щоб приймати інших, також зможе подбати про безпеку
свого дому.
Вільна людина ніколи не є загрозою для інших. Тільки вільна людина може
нести визволення. Такої життєдайної свободи вчить нас Католицька Церква, вчить
наш Рух Світло-Життя. О. Франциск Бляхницький часто пригадував слова ІІ
Ватиканського Собору: «Людина не може віднайти себе інакше, ніж як через
безкорисливий дар самої себе», а також вчив нас, що сенсом нашої свободи є
«володіти собою, щоб себе давати». Тут власне зароджується наша дияконія,
постава служіння на взірець Христа Слуги і Непорочної Служниці Господньої, до
якої провадить наша формація. Зранена та знищена Україна особливо потребує
сьогодні нашої готовності служити.
4.
Об’явлення світу слави Христової. Це найважливіша місія християнина в цьому світі - щоб
Господь був в усьому прославлений. Саме тому християни вітаються словами «Слава
Ісусу Христу» і є покликаними до життя, щоб слава Божа в них об’являлася.
Заохочуємо до роздумів над фрагментом 2Кор 4, 1-11.
«Ось тому, мавши
за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги, але ми відреклися
тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але
з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом. Коли ж
наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, для невіруючих, яким
бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави
Христа, а Він образ Божий. Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса,
Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса. Бо Бог, що звелів був світлу засяяти
з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі
Христовій. А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була
Божа, а не від нас. У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких
обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не
полишені; ми повалені, та не погублені. Ми завсіди носимо в тілі мертвість
Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. Бо завсіди нас, що
живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному
тілі».
Життя в світлі є найкращою відповіддю на те, що зараз
переживаємо. Нічим не пояснена та незрозуміла по-людськи агресія, якої
досвідчує Україна, є не тільки боротьбою людей проти людей, але й,безсумнівно,
духовною боротьбою, часом випробовування нашої віри, наших стосунків, наших
спільнот. Наш добрий Бог не хоче нас знищити, а хоче зробити нас сильнішими.
Нашою відповіддю має бути вірність. Щоб ми могли відповідати Господу, який
покликав нас, словами Євангелія: «Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що
повинні зробити були!» (Лк 17,10). Наша вірність має виражатися передусім в:
-
Вірному
виконанні щоденних християнських обов’язків, духовних зобов’язань Руху
Світло-Життя, подружніх обов’язків, родинних, професійних. Особливо будьмо
вірні практиці Намету Зустрічі та спільній молитві.
-
Вірній
участі в зустрічі кіл та формаційних груп незалежно від зовнішніх перешкод.
Якщо ми розкидані по світу внаслідок міграції, використовуймо можливість
зустрічей on-line або включаймось до спільноти в новому місці
проживання.
-
Вірності
відносно тих, з ким втратили або послабили зв’язки: не викреслюймо нікого зі
спільноти, не забуваймо про тих, хто виїхав, не засуджуймо їхнього рішення, не
розриваймо зв’язок з рідною спільнотою, якщо ми емігрували. Важливо, щоб наші
двері були завжди відчиненими.
-
Знаком
нашої вірності та єдності нехай також буде участь у реколекціях та інших подіях,
організованих Рухом Світло-Життя. Долучаємо тут календар запланованих подій:
жовтень-грудень 2022
29.10 Всеукраїнське Паломництво Круціяти Визволення Людини. Санктуарій Пресвятого Серця
Ісуса, Камʾянець-Подільський
29.10 Дияконія реколекційна, Осиково
4-6.11 «Майстерня св. Йосипа» - реколекції для
хлопців, Осиково
11-13.11 – «Намет зустрічі», Осиково
10-13.11 Оаза Реколекційна Дияконії (ОРД), Калинівка
18-20.11 реколекції для
чоловіків, Осиково
25-27.11 Оаза Молитви для
молоді, Калинівка
25-27.11 Оаза Молитви для молоді, Осиково
02.12.
Реколекції для дівчат- "Майстерня св. Йосифа", Осиково
8.12 Непорочне Зачаття ПДМ – Покровительне
Свято Руху Світло-Життя
09.12. Дияконія музична, Осиково
зимові оази 2022/2023
27.12-2.01 Новорічна Оаза Молитви, Гвардійське.
27.12 – 12.01.2023 Оаза Нового Життя І ступеня для родин
(Калинівка)
27.12 – 12.01.2023 Оаза Нового Життя ІІ ступеня для родин
(Рівне)
26.12. Оаза Родин ІІ", Осиково
26.12. Оаза Молоді ІІ", Осиково
лютий 2023
3-5.02
Конгрегація Відповідальних Руху Світло-Життя, Гвардійське
*Детальніше про реколекції можна дізнатись на інтернет-сторінках Руху.
Нехай Христос, Єдиний Господь і
Єдиний Переможець благословить нас на життя у світлі
о. Ярослав
Гонсьорек
модератор Руху
Світло-Життя України
Леонард і
Вікторія Зігерт
Пара країни
Домашньої Церкви Руху Світло-Життя
