Сестра
Ядвіга Скудро
(1914-2009)
Сестра Ядвіга Скудро народилася в Києві 17 грудня
1914 р. (за православним календарем 4 грудня).
Її батьки Генрика
і Антоній брали шлюб в костелі св. Олександра в Києві. Зараз після закінчення київської
політехніки, тато отримав направлення на роботу в Севастопіль в порту на Кримі.
Незабаром став директором фірми Сіменс і керував електрифікацією всього
півострова.
В 1919 році від тифу померає мама
Ядвіги, а вона залишається з татом, який пізніше одружується вдруге.
У віці 10 років розпочала навчаня в школі сестер Сакре Кер (Sacre Coeur – Серця Ісуса) в місцевості Збилітовська Гора біля Тарнова в Польщі, де у 1933 році отримала атестат зрілості. У 1936
році розпочала постулат у згромаджені Сестер Сакре Кер. Новіціят проходила в Бельгії, де 7 березня 1939 року склала перші чернечі обіти. Після війни, в 1947 році, с. Ядвіга склала вічні обіти.
Працювала вчителькою і вихователькою дівчат в школах, які вели сестри Сакре
Кер в Варшаві, Познані і Збилітовській Горі. Також виконувала функцію економки.
У 1969-1972 роках
навчалася в Студії для Родин (Наука про родину) у Познані.
В серпні 1972 р. перебуваючи в Парижі у
домі свого Згромадження потрапила в Центр руху Equipes Notre Dame, де ознайомилася з його основами і
методами. Після повернення в Польщу, с. Ядвіга розпочала працю у секретаріаті
Архиєпископа Казиміра Майданського у Влоцлавку. В 1974 р. на запрошення о. Ф.
Бляхніцького, приїхала до Кросцєнка над Дунайцем на оазу родин, щоб поділитися
своїми знаннями на тему рху Equipes Notre Dame.
Після цих канікул
о. Бляхніцький запропонував с. Ядвізі співпрацю в організації і ведені Руху
Родинних Спільнот. Керівництво Згромадження сестри дало на це згоду і з 1 січня
1975 року вона розпочала, вже на постійно, свою співпрацю з о. Бляхніцьким.
На початку
оселилася в Любліні, а потім у Кракові, беручи активну участь у поставанні і
створенні родинної гілки Руху Світло-Життя, яка сьогодні називається Домашня
Церква.
Сестра Ядвіга
допомагала у створенні багатьох родинних кіл, вела реколекції, перекладала і
опрацьовувала формаційні матеріали для Домашньої Церкви. З 1975 року брала
участь в редакції формаційного журналу „ Домашня Церква. Лист до родинних
спільнот” („Domowy Kościół. List do wspólnot rodzinnych”).
У 1990 р.
поселилася в домі згромадження в Варшаві, однак майже
до останніх хвилин свого життя, постійно брала участь в житті Домашньої Церкви,
ведучи реколекції, беручи участь у різних зустрічах ДЦ.Особлива відповідальність за ДЦ, за її вірність харизмі і правильній дорозі була на с. Ядвізі, коли о. Ф. Бляхніцькій був на еміграції в Німеччині та після його смерті.
У 2007 р. на IV Всесвітньому Конгресі Родин в Варшаві, була
нагороджена відзнакою за довголітню працю і служіння родинам.
Померла с. Ядвіга 28 вересня 2009 року в Варшаві. Коротко перед своєю
смертю, звертаючись до членів Домашньої Церкви, написала короткий прощальний
лист: „....коли Бог забере мене до себе, я обіцяю вам дальшу допомогу. Обіцяю,
що не дам вам спокою. Та яка була від початку вашого існування як Руху”.
Генеральний Модератор Руху Світло-Життя о. Адам Водарчик
на похороні с. Ядвіги Скудро сказав: „Сестра
Ядвіга була великим даром від Бога не тільки для Руху Світло-Життя
і особливо для Домашньої Церкви, родинної гілки Руху Світло-Життя, а перш
за все, для Церкви у Польщі та за її кордонами, бо Домашня Церква зараз є вже в
багатьох країнах. (...) Перш за все вона допомагала створювати перші спільноти
Домашньої Церкви, супроводила при створенні всієї дороги подружньої духовності
у рамках Руху Світло-Життя, в Домашній Церкві. За дорученням о.
Бляхніцького вводила певні елементи духовності Equipes Notre Dame, особливо
пов'язані із подружніми обов'язками. Отже, її величезна роль, величезні заслуги
у творенні цього бачення, якому сьогодні вже понад 36 років у
формаційній програмі Домашньої Церкви, що реалізовується. Перш за все,
однак, вона внесла якусь свою особливу теплоту, сердечність, турботу
про життя родин, свій величезний духовний життєвий досвід під час
сотень, а можe і тисяч реколекцій, в яких брала участь, які
проводила, саме для родин. Можна сказати, що сьогодні ми замислюємося над
таємницею повернення до дому Отця особи, яка стала великим апостолом родин, яка
усе своє життя, особливо останні 36 років, сприяла розвиткові великої
формаційної праці серед родин у рамках Домашньої Церкви”.
(Опрацьовано на основі: Siostra Jadwiga Skudro, Autobiografia 1914-1939; Siostra Jadwiga Skudro, http://www.dk.oaza.pl) Т. Андрущишина
Свідоцтва
Свідоцтво Вероніки з Гвардійська на Поділлі
Сестра Ядвіга з'явилася у нашому житті разом з
Домашньою Церквою. В липні 1991 року, переживаючи свою першу оазу
(п'ятнадцятиденну оазу І ст. в Івонічу), ми почули про неї і її науку, а
також про те, що разом з Отцем Франциском Бляхніцьким вона є співзасновницею
Домашньої Церкви у Польщі.
Вперше я її зустріла в січні 1992 року в
Кросно, де брала участь в ОРАРі ІІ ступеня. Пам'ятаю це як сьогодні. На початку
реколекцій мене запросили на розмову із відповідальними за оазу. Сестра сиділа
навпроти мене «на витягнуту руку». Вона намагалася довідатися від мене, що за
подружжя (20 осіб) приїхали з України і як з ними говорити.
Говорити з сестрою було дуже легко: вона
була людиною приємною, чудовою, сповненою материнської любові. Сповнена довіри
дивилися мені в очі. А на конференціях (проводила їх сидячи) попросила, щоб я
сіла поряд. Вона постійно заглядала в мій зошит, слідкуючи, чи її розумію і
правильно записую. Вона ніби передчувала, що це ми з чоловіком будемо
аніматорами кола в Україні, від якого розростеться Домашня Церква, яка сьогодні
нараховує близько 120 кіл.
Ще в тому самому році сестра Ядвіга
приїхала до нас разом із сестрою Елею, отцем Станіславом Ченчеком і чотирма
подружніми парами, щоб проводити перші євангелізаційні реколекції в нашому
храмі у Гвардійську, який повставав з руїн після його повернення від
комуністичного режиму. Як храм із каміння, так і духовні святині родин вимагали
віднови і відродження. Під час цих реколекцій сестра раділа, тішилася кожним з
нас та нашими дітьми. В реколекціях брали участь як католики, так і
православні, а навіть ще неохрещена особа. Більшість не розуміла польської
мови, та її кожен розумів, приймав і любив.
Сьогодні світлої пам'яті сестра Ядвіга
знову з нами в нашому чудовому, відреставрованому храмі. На святій Месі в її
інтенції, щоб оглядала обличчя Бога Отця в небі, молиться з нами: відновленими
в Христі родинами Домашньої Церкви, священиком з Польщі і сестрою з Інституту
Непорочної Матері Церкви, котрі працюють в нашій парафії в українському Центрі
Євангелізації Світло-Життя. Після святої Меси ми молилися розарій. Сестра
Ядвіга дивилася на нас з фотографії, на якій чорна стрічка нагадувала нам, що
вже вона не живе на землі, не приїде до нас проводити реколекції. Залишилась надія, що Господь Бог
забрав її до Себе, а вона з Неба буде нам допомагати, щоб ми в родинах жили
так, як вона навчала про трикутник подружньої любові: Господь Бог на першому
місці, а чоловік і дружина, наближаючись до Бога, одночасно взаємно
наближаються один до одного.
Минуло сімнадцять років від першої
зустрічі з сестрою Ядвігою в Україні. За цей час ми багаторазово бачилися з нею
в Польщі, на Конгресі END у Фатімі в 1994 році. Остання зустріч відбулася декілька років тому
після облаткової зустрічі ДЦ в Польщі. Ми сиідли разом з чоловіком біля неї в
автомобілі. Сестра Ядвіга згадувала спільний виїзд до Фатіми, розповідала про
початки своєї співпраці з Отцем Франциском Бляхніцьким. Нас це дуже цікавило і
ми постійно задавали для неї запитання. На прощання, так як завжди, ми запрошували
її провести реколекції ДЦ
в Україні. Вона
тоді сказала, що дуже
хотіла б поїхати, тільки – якби її хтось завіз – бо сама вже не має сил. Наївно
ми сподівалися, що ще приїде до нас. Чекали її.
Сьогодні, хоч це і дивно, не дивлячись на
смуток через розставання з нею, ми радіємо, що маємо в небі «свою людину»,
маємо ще одну святу людину, яку вже просимо про допомогу, про молитву перед
Господом Богом за родини Домашньої Церкви і всі родини в Україні і на цілому
світі. Якщо протягом стількох років сестра працювала для Божої слави, щоб
родина була ближче Небесного Отця, чи сьогодні не змогла б вона допомогти
родинам, щоб постійно і невтомно наближалися до Нього через Ісуса Христа у
Святому Дусі за заступництвом Богородиці Марії, Святих і Ангелів Господніх?!
Амінь!
Гвардійськ,
1 жовтня 2009 р.
