Лист до спільнот Домашньої Церкви

ЛИСТ ЦЕНТРАЛЬНОГО КОЛА ДОМАШНЬОЇ ЦЕРКВИ ДО ВСІХ, КОТРІ ТВОРЯТЬ СПІЛЬНОТУ ДОМАШНЬОЇ ЦЕРКВИ.

 На шляху через пустелю до зрілості в Христі.

(Лист адаптований до ситуації в Україні з використанням рекомендацій Дияконії Єдності Країни[1])

Коли в гроні відповідальних Руху Світло-Життя наприкінці лютого – початку березня ми зустрілися на Ясній Гурі, щоб під час Конгрегації Відповідальних задуматися над темою нового року роботи «Зрілість у Христі», ніхто з нас не припускав, що за кільканадцять днів ми отримаємо запрошення в особливу дорогу через пустелю.

Читаючи послання Папи Франциска на Великий Піст 2020, де він говорив: «Дозвольмо вивести себе в пустелю, як Ізраїль (пор. Ос 2, 16), щоб ми могли наостанок послухати голосу нашого Обручника, дозволяючи йому лунати в нас більш глибоко та відкрито. Чим більше дамо втягнути себе Його слову, тим більше нам вдасться досвідчити Його безкорисливого милосердя до нас. Отож, не дозвольмо, щоб цей час благодаті проминув даремно, у марнославній злуді, що це ми – господарі часу й способів нашого навернення до Нього» - ми не сподівалися, що нам дано буде переживати ці слова так буквально. Ми досвідчили годину, коли забракло багатьох зовнішніх форм, помічних у переживанні цього періоду, до котрих ми віддавна призвичаїлися. Час цей спонукав нас затриматися та сягнути вглиб, вслухаючись у те, що хоче нам сказати Господь.

Красномовним, але складним для переживання знаком цього часу стала ситуація порожніх храмів, неможливість або дуже обмежена можливість участі в Таїнствах, а передусім – інше, ніж зазвичай, переживання Пасхального Тридення. Тоді ми могли наново відкрити, яке багатство несе в собі реальність домашньої Церкви. Зібрані в наших домівках,
навколо столу, накритого білим обрусом, запаленої свічки та книги Святого Писання, ми переживали найвищі таємниці нашої віри, щоб насамкінець досвідчити радість пасхального ранку та могти визнати, що Христос, переможець смерті, пекла та сатани, воскрес і дав нам нове життя.

Цей досвід Пасхи – переходу разом із Христом від смерті до життя, відновлення у Велику ніч нашого союзу Хрещення – дозволяє нам із вірою пережити теперішню пору як дар Божий і шанс зростання до щораз більшої християнської зрілості. Ми відчутно торкаємося істини про те, що «золоту проба - вогонь, а бездоганному - горно пониження» (пор. Сир 2,5).

Вдивляємося й у приклад Слуги Божого о. Франциска Бляхницького, котрий чергові етапи свого духовного зростання переживав у ситуаціях великого труду, немочі, ув’язнення та позбавлення всього, на чому міг би оперти своє життя.

«Бо в немочі й слабкості нашій виражається воля Божа… В очах Бога краща річ – людська неміч і слабкість, ніж чисто людська досконалість та успіх. Адже перше зроджує покору й довіру, змушує покладатися на Бога, друге – породжує пиху та прагнення самоспасіння» (Ф.Бляхницький «Trzy nawrócenia», с. 24). «За якийсь час прийшло світло: є розв’язання (…) – принести жертву Богові! Переді мною стала жертва Авраама. Бог захоче від нього жертви з того, що він найбільше любив! І я повинен пожертвувати (…) все найцінніше для мене! Те, що є моїм «сином», із чим пов’язую всі надії. Прийми, Отче, цю жертву! Сьогодні я отримав благодать моєї години Морія! Як Авраам, я йшов до гори Морія, щоб там пожертвувати Богові «свого сина» - усе, що було до цього моменту змістом мого уподобання та з чим я пов’язував надію тривання в нащадках та виконання обітниць»! (…) Я віддав Господу все, як отець Максиміліан у голодному бункері. АМІНЬ!» (Ф. Бляхницький, З. Керніковський «Moria, Mara i Nebo. O duchowych doświadczeniach księdza Franciszka Blachnickiego w ostatnich latach jego życia», с. 31-34).

Як складно було б нам переживати цей час, якби не трансляції щоденних та недільних Святих Мес і Пасхального Тридення! Це схилило нас відкрити наново та цінити досягнення сучасної техніки. Ми використали різні засоби комунікації, щоб зустрітися он-лайн – з найближчими чи й зі спільнотою кола.

Ми скористалися цим, щоб зібратися як центральне коло на щорічну травневу зустріч. Хоча нічого не замінить реальної зустрічі віч-на-віч, то, не маючи можливості зустрітися в Кросцєнку, попри все у віртуальному просторі ми спільно розпізнавали в дусі відповідальності за спільноту Домашньої Церкви. Звідси й рішення написати цей лист до Спільноти раніше, ніж попередніми роками, коли він був безпосереднім вступом до роботи протягом року. Для нас стало очевидним, що ситуація, яку ми переживаємо, та перспектива чергового етапу дороги через пустелю вимагає відповіді на численні питання, сумніви, прохання про конкретну допомогу та вказівку, як пережити час, котрий є перед нами.

ЗУСТРІЧ КОЛА

Ситуація епідемії практично позбавила нас – принаймні, значно обмежила – можливості зустрічей та особистого контакту з членами родини, друзями, співпрацівниками, а також зі спільнотою кола. Був відкликаний Великопісний День Спільноти та інші парафіяльні чи дієцезіальні ініціативи. Під знаком питання стали й зустрічі кіл – бо як їх організувати, коли заборонені зібрання та звідусіль звучать заклики не виходити з власного дому? На щастя, і тут допомогли різного роду засоби, багато кіл уже березневу зустріч пережили у віртуальному просторі. Аналогічно відбувся й Пасхальний День Спільноти в різних місцях Польщі та за її межами. Ситуація замкнення та необхідність залишатися вдома не лише стала шансом поглибити стосунки з Богом та найближчими, але й пробудила голод і потребу частішого, ніж колись, контакту та підтримування стосунків із іншими. Сильніше, ніж будь-коли, ми досвідчили, наскільки цінним даром є спільнота. Крім формальних зустрічей, що випливали з роботи чи служіння, багато хто з нас має за плечима досвід родинних зустрічей під час свят за допомогою різних комунікаторів, спільних розмов за кавою в спільноті на різних рівнях (кола, району, філії чи країни) у віртуальному просторі. Особливим навиком цього часу є також єднання в ширшій спільноті Церкви – хоча б участь у щоденній молитві Розарію о 20.30.

Наполегливо радимо не відмовлятися від щомісячних зустрічей кіл, попри те, що зустріч он-лайн – це лише певний замінник, проте в цій ситуації він дає можливість спільно молитися, ділитися та заглиблюватися у формаційну тему. Ми дуже просимо аніматорські пари особливо попіклуватися про організацію зустрічі доступним і можливим для всіх членів кола способом. Ми розуміємо, що є такі члени нашої Спільноти, котрі мають проблеми з доступом до комп’ютера, Інтернету чи різних комунікаторів. Варто подумати, як їм допомогти та яким чином могли б вони  взяти чинну участь у зустрічі (хоча б ділячись з аніматорською парою своїми думками в телефонній розмові й т.п.). Організовуючи зустріч он-лайн, не забуваймо про священиків – оберімо такий термін і таку форму зустрічі, щоб і вони могли бути на ній.

Якщо трапиться так, що з різних причин (пов’язаних зі здоров’ям, технічних і т.д.) зустріч не зможе відбутися, як виключення реалізуймо її елементи тільки в подружжі й родині: можна поділитися, чим ми живемо та як переживаємо цей час, поділитися Словом Божим та помолитися таємницею Розарію, обдумати, як ми виконуємо зобов’язання, а потім обмінятися з чоловіком/дружиною думками щодо формаційної теми. При найближчій можливості поділімося цим із іншими членами кола. У цей час ще більше відчуймо себе запрошеними піклуватися про спільноту, починаючи від подружжя, родини, особливо ж – про членів наших кіл.

Виняткова відповідальність за підтримування стосунків у спільноті на кожному щаблі лежить на відповідальних парах – від аніматорської до пари країни.

Тут не йдеться лише про контакти щодо організаційних та формаційних справ, але про всякого роду спроби підтримати  взаємини та піклуватися одне про одного.

ВИБОРИ ВІДПОВІДАЛЬНИХ ПАР

Говорячи про служіння в ДЦ, неможливо не згадати про вибори відповідальних пар різних щаблів. У ситуації, коли зустрітися складно або й неможливо, залишається багато сумнівів, чи проводити вибори аніматорських, районних, дієцезіальних, філіальних пар та як саме. Керуючись благом спільноти, просимо відкласти вибори до моменту, коли їх можна буде провести безпечно, відповідно до діючих державних та церковних рекомендацій, а також до Основ ДЦ. Не шукаймо на силу півзасобів, альтернативних методів (напр., голосування он-лайн), а тим більше способів обійти діючий закон, не організуймо виборів «на силу» зараз, у час загрози та діючих обмежень. Сподіваємся, що до початку формаційного року у вересні буде така можливість. У разі виникнення питань та сумнівів рекомендуємо проконсультуватися з належними відповідальними парами.

ВАКАЦІЙНІ (ЛІТНІ) РЕКОЛЕКЦІЇ[2]

З огляду на епідемію Центральне Коло ДЦ в Польщі прийняло рішення відмінити оази родин у Польщі цього літа. Натомість в Україні на травневій зустрічі Дияконії Єдності країни ми вирішили, що рішення провести чи відкликати оази залишаємо організаторам конкретних реколекцій. У різних дієцезіях та різних реколекційних домах – неоднакова ситуація, тому ми не хочемо нікому нав’язувати такий чи інший вихід. У будь-якій ситуації пам’ятаймо про послух пастирям Церкви – тобто якщо в якійсь дієцезії отець єпископ чи дієцезіальний модератор прийме рішення, що оази не зможуть відбутися, приймаємо це в послуху. Узгоджуймо все з нашими єпископами та модераторами. Опікун Руху Світло-Життя від єпископату України о. єпископ Радослав Змітрович заохочує нас там, де можливо, організувати реколекції – якщо не п’ятнадцятиденні, то, принаймні, кількаденні, звичайно, дотримуючись необхідних засобів безпеки.

Отож, там, де реколекції попри епідемію будуть відбуватися, треба пам’ятати дотримання загальних норм та засад, що діють на цей час в Україні; особливо важливо дотримуватися гігієни, чистоти, особливо на кухні, у їдальні, вбиральнях, у храмі та інших місцях спільних зустрічей. Обов’язково треба подбати про те, щоб кожна родина мала свою кімнату, найкраще – з власним санвузлом. Реколекційна група має бути невелика.

Загалом рекомендуємо організовувати малі оази, для кількох родин. Там, де немає можливості влаштувати повну оазу, заохочуємо провести короткі кількаденні тематичні реколекції або ОРАР-и для малої групи – напр., можна домовитися зі своїм колом та приїхати до Гвардійського чи іншого реколекційного осередка.

За допомогою в проведенні таких реколекцій можете звертатися до дияконії Руху Світло-Життя, до Центру в Гвардійському, до пари країни, дієцезіальних та районних пар, до священиків-опікунів кіл. Тут важлива наша низова ініціатива та важливо, щоб організовані нами реколекції відбувалися в оазовому дусі – як пережиттєві реколекції, на котрих разом, зібрані Христом, ми творимо атмосферу любові та спільноти з Богом і між нами. Цьому сприяють такі елементи оазового дня:

•        спільна ранкова молитва;

•        Намет Зустрічі;

•        Євхаристія;

•        якась форма ділення в групі: ділення Слово Божим/ євангелічна ревізія життя/ ділення життям, ділення обов’язками ДЦ;

•        катехеза/ школа життя;

•        час для родини/ експедиція відкритих очей;

•        час на подружню й родинну молитву, діалог;

•        служіння спільноті – чергування, завдяки котрим вчимося відповідальності за спільноту;

•        час спільної радості та відпочинку – радісний вечір або якась форма спільної рекреації, забави.

Централізовано, для всіх бажаючих родин, ми хочемо зробити 5-денні реколекції які проводить Дияконія життя на подружньо-родинну тематику та реколекції про подружній та сімейний діалог (детальну інформацію надамо незабаром).

Центр Руху Світло-Життя в Гвардійському відкритий на прийом груп, кіл чи окремих родин, котрі хотіли б організувати собі кількаденні реколекції чи день зосередження. Можна приїхати навіть однією родино, щоб пережити «домашні реколекції» за рекомендаціями, наданими далі в листі. Просимо заздалегідь домовитися про приїзд (контактна інформація – за посиланням: https://oazaukraina.blogspot.com/p/blog-page_21.html).

«ДОМАШНІ РЕКОЛЕКЦІЇ»

Повернемося до образу дороги через пустелю – цього року наша дорога до духовного відпочинку в оазі буде дещо довша, тому ми повинні користатися засобами, зібраними до сьогоднішнього дня, котрі є немов би запасами, призначеними на дорогу. Отож, ми пропонуємо цього особливого року пережити специфічні «домашні реколекції» у родинному катехуменаті, у домашній Церкві.

Спочатку пригадаймо задум Засновника щодо структури вакаційних оаз. Велика оаза – це кілька оаз різних типів та ступенів у найближчій околиці; середня оаза – це оаза даного типу й ступеня (напр., Оаза Родин І ст.), а «мала оаза» - це мала група, з яких складається середня оаза. В оазі родин «малою оазою» є родина (коло/мала група, як у роботі протягом року, є місцем ділення та взаємодопомоги в переживанні змісту реколекцій).

У 1983 р о. Франциск Бляхницький писав (у ситуації воєнного стану, коли існувала загроза, що з огляду на політичні заборони оази в нормальній формі не зможуть відбутися): «Можна зовнішньо завадити організації оаз у тій формі, у якій вони проводилися донині, але не можна заборонити розвиток малих оаз із кількох осіб та аніматора на ґрунті приватному, родинному. Може, такі оази посприяють поглибленню Руху, більшій вірності харизмі». Через рік він підкреслював, що «мала група при цьому може виконати всі еклезіальні елементи спільноти, тобто те, що робить її «еклезіолою», малою Церквою. Там можна ділитися словом Божим, спонтанно молитися, свідчити, навертатися, творячи євангельський стиль життя, служити одне одному дарами, котрі маємо, практикувати спільноту благ та єдність діяння».

Протягом цієї особливої пори не шукаймо на силу віртуальних замінників, натомість зробімо акцент на родину й не змарнуймо даного нам часу! Багато елементів, котрі ми переживаємо на реколекціях, можна перенести до наших домівок, пережити в подружньому та родинному гроні. Кожен із нас є аніматором у власній родині, що так явно позначилося в цю особливу годину, коли ми мусили відповідально приймати рішення щодо нашого щоденного життя та життя віри в нетипових умовах. Тим більше докладімо зусиль до такого переживання часу вакацій, щоб він мав і формаційний вимір.

Використаймо цей час на те, щоб зміцнити подружню єдність. Виконуймо ревно усі обов’язки, особливо ті, з котрими маємо найбільше труднощів, на котрі, можливо, у нормальному ритмі життя нам бракує часу й сили. Ця пора – своєрідна «школа життя» - і тут ідеться не про цикл конференцій, а про те, щоб вчитися бути разом на щодень, у подружжі та родині. Пригадаймо, наскільки важливим на кожних реколекціях є для нас час для родини (учасники часто просять, щоб його було якомога більше, щоб його видовжити). Тепер нам цей час подарований – і тільки від нас залежить, як ми його використаємо. Подбаймо про взаємини – якщо навіть не вдасться нам кудись виїхати в гроні родини, використаймо можливість прогулянок найближчими околицями, спільної забави чи трапези. Нехай це будуть наші «експедиції відкритих очей», де ми разом відкриємо Бога в красі природи та відчуємо Боже діяння.

Це також нагода пригадати пропоновану в ДЦ практику родинного діалогу. Як на нашому подружньому діалозі, можемо з меншими або навіть із уже дорослими дітьми в дусі молитви поговорити про важливі справи нашої родини, торкнутися тем, які ми, можливо, оминаємо, а вони важливі. Даймо дітям нагоду поділитися, чим живуть, яким чином бачать нас як батьків, які в них турботи та які вони переживають радощі, не забудьмо при цьому самі також поділитися своїм враженням про дітей. Подякуймо одне одному за прості й очевидні речі, за котрі, можливо, ми ніколи не дякували. Простору для креативу в цій сфері багато, а Дух Святий напевно нам підкаже, чого істотного слід торкнутися, про що говорити.

Так само можемо в родинному гроні пережити ділення Євангелієм – напр., як підготовку до недільної Євхаристії, суботнього вечора. Як на зустрічах кола, прочитаймо вголос недільне Євангеліє, а потім нехай кожен, як може – діти також – поділиться тим, що для нього в цьому фрагменті важливе, що він бачить як особливий заклик Божий для себе. Можливо, заздалегідь треба буде меншим дітям простими словами пояснити, про що мова. Варто заохотити їх розказати, що з цього слова вони розуміють. Завершімо це потім спільною спонтанною молитвою. Це буде прекрасна неповсякденна родинна молитва. Продовжити її можна, вибравши на найближчий тиждень слово життя, котрим особливо старатимемося жити в нашій щоденності. Ми знаємо цю практику з реколекцій – кожного дня маємо провідне слово, котре проникає всі пункти програми дня. Нехай же плодом роздумів у подружжі чи родині над недільним Євангелієм (а може, і над усією Літургією слова) буде світло слова, що стане дороговказом на весь тиждень. Можливо, нинішній час є досконалою нагодою включити в нашу подружню чи родинну молитву котрусь із частин Літургії Годин, напр., Утреню, як на реколекціях.

Слово «реколекції» походить від латинського слова «re-colligere», тобто «заново збирати». Під час цих «домашніх реколекцій» сягнімо до нотаток з останніх уже пережитих реколекцій, незалежно від того, коли це було. Перегляньмо взяті постанови, знайдімо зроблені фотографії, освіжмо пережиття, які стали нашою часткою. Задумаймося також, на які реколекції ми поїдемо, коли це вже буде можливо.

Звичайно, користаймося шансом брати участь у Євхаристії настільки, наскільки на цей момент можливо. Може, вдасться зустрітися в більш широкому гроні з членами спільноти на недільній Євхаристії, якщо умови та приписи дозволять це. Або ж, якщо це неможливо, може, вдасться організувати й пережити Євхаристію в спільноті кола. Варто в цій справі проконсультуватися зі священиком – опікуном кола. Подбаймо про це!

Елементом усіх реколекцій є також зустрічі в групах. Пропонуємо, щоб, розізнавши, по змозі пережити додаткову зустріч кола (напр., он-лайн) у липні та/або серпні. Нехай формаційним матеріалом на ці зустрічі буде зміст цього листу й такі питання:

•         Які наші дії в актуальній ситуації зміцнюють наш зв'язок із Богом, із чоловіком/дружиною, із найближчими в родині, зі спільнотою кола? Яким чином ми радимо собі в складних ситуаціях щоденності? Як ця ситуація вплинула на моє/наше духовне життя?

•         Що я роблю або зроблю в рамах «домашніх реколекцій»?

•         Як я переживаю час «дороги через пустелю»? Як у цьому допомагає мені виконання обов’язків? Які дари, котрими міг би допомогти спільноті,  я помічаю в собі?

Ці питання можуть також стати запрошенням до подружнього чи родинного діалогу.

Заохочуємо також пізнавати життя й навчання о. Франциска Бляхницького та сестри Ядвіги Скудро. Допомогти нам можуть різні книги та фільми. Список подаємо наприкінці листа.

Підтримкою можуть бути також інші різноманітні формаційні пропозиції, яких багато в Інтернеті. Однак знову підкреслюємо – не шукаймо на силу віртуальних замінників, навіть найбільш духовних та цінних. Сконцентруймося на переживанні «домашніх реколекцій»! Також не уживаймо при організації різних віртуальних пропозицій визначення «реколекції».

Ми знаємо, що багато дітей із родин ДЦ мали цього року в планах виїзд на оазові реколекції. На нас як на батьках особливо лежить турбота про те, щоб допомогти дітям плідно пережити цей час удома. Якщо з’являться для них інші пропозиції в дієцезії, розізнаймо, чи скористатися ними та яким чином.

Винятковою турботою оточімо родини, котрі цього року прийняли рішення поїхати на перші в житті оазові реколекції. Подбаймо про те, щоб підтримати це прагнення, зміцнювати та заохочувати до участі в реколекціях, коли це вже буде можливо.

УЯВА МИЛОСЕРДЯ

Папа Франциск у написаному для однієї іспанської газети тексті міцно наголошує, що «якщо існує хоча б одна річ, котрої ми могли навчитися під час тривання епідемії – то це те, що ніхто не може врятуватися сам, власними силами». Ці слова спонукають нас до особливо потрібної в цей час уяви милосердя. Ми всі знаходимося в складній ситуації, кожен із нас переживає її по-іншому. Тому нам потрібен винятково загострений погляд любові, щоб помітити іншу людину з її турботами, проблемами й стражданням. Мабуть, у наших спільнотах є люди, котрих торкнулася проблема з роботою, часом – втрата єдиного джерела утримання. Розізнаймо, чи ми можемо допомогти та як саме. Є й такі особи, котрі потребують емоційної підтримки, вислуховування, потіхи. Нагодою до взаємодопомоги можуть бути звичайні справи щоденності – покупки, підмога в опіці над дітьми, підтримка батьків, діти котрих навчаються он-лайн, допомога в експлуатації комп’ютера, допомога літнім і хворим людям. Уява милосердя – це також турбота про взаємні контакти та підтримка взаємин у спільноті, зі священиками, своєю парафією, сусідами й т.п. Не кожен може бути волонтером на передовій фронту боротьби з вірусом, але кожен із нас може дати щось із себе іншому. Втільмо в життя навчання нашого Засновника, котрий виховував членів Руху до посідання себе в даванні себе!

* * *

Ми всі, безперечно, потребуємо взаємної духовної підтримки, молитви одне за одного. Особливо у цю пору хочемо молитися, як Слуга Божий отець Франциск Бляхницький, котрий разом із Марією прославляв Бога за Його діла не лише в радісні хвилі життя, але й особливо в складні, і вчив цього тих, котрих формував, тобто й нас, що живемо харизмою Світло-Життя.

«Марія завдяки Божій благодаті була збережена від первородного гріха та його наслідків, але вона добре знала про те, що це не Її заслуга, що це благодать, яку отримала. Тому вона прославляла Бога, свого Спасителя. Вона не ставала перед Ним із почуттям власної невинності та святості, але прославляла Його за те, що зглянувся на покору Слугині Своєї. Марія показує нам закони Божого діяння: Бог скидає сильних із престолів, ситих та багатих відкидає, а підносить убогих, залишених, слабких. Покірних насичує благами – тих, що прагнуть Божої благодаті, Божого милосердя. Такого Бога показує нам Марія, бо Вона сама пережила, що означає спастися Божим милосердям, Божою благодаттю. І хоч у Ній ця благодать принесла настільки незвичайні прекрасні плоди, то саме тому, глибоко вкорінена в покорі, Вона стає перед Богом як Слугиня Господня, котра усю честь віддає Богові, а нічого не приписує собі. Намагаймося входити в цю поставу Марії» (F. Blachnicki, Z. Kiernikowski «Moria, Mara i Nebo. O duchowych doświadczeniach księdza Franciszka Blachnickiego w ostatnich latach jego życia», с. 198).

Нехай молитва словами «Magnificat» особливо стане в цю годину нашою молитвою

Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, Бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління, Бо вчинив мені велике Сильний, і святе Ім’я Його, І милосердя Його з роду в рід для тих, хто боїться Його. Він виявив силу свого рамена, розсіяв гордих думками сердець їхніх, Скинув могутніх з престолів і підняв угору покірних, Голодних наситив благами, а багатих відіслав ні з чим. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши милосердя, Як і проголосив нашим батькам – Авраамові та роду його аж до віку! Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Яка була на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Усім родинам і священикам бажаємо витривалості в дорозі через пустелю до зрілості в Христі,

Центральне коло Домашньої Церкви (Польща):

Katarzyna i Paweł Maciejewscy – пара країни ДЦ

Iwona i Andrzej Bernachowie – краківська філіальна пара

Beata i Jarosław Bernatowicz – варшавська філіальна пара

Jolanta i Krzysztof Gawinowie – сілезька філіальна пара

Małgorzata i Tomasz Kasprowicz – познанська філіальна пара

Bożena i Hubert Pietrasowie – люблінська філіальна пара

Dorota i Jacek Skowrońscy – пелплінська філіальна пара

Renata i Dariusz Borkowscy – казначеї ДЦ

Elżbieta Kozyra i Maria Różycka – секретаріат ДЦ

8 травня 2020 р, урочистість св. Станіслава, єпископа, покровителя КВЛ

Книги, які зараз варто прочитати:

F. Blachnicki, Namiot Spotkania, Kraków 2010.

F. Blachnicki, Trzy nawrócenia, Kraków 2011.

F. Blachnicki, Spojrzenia w świetle łaski, Kraków 2001.

F. Blachnicki, Rekolekcje więzienne, Kraków 2001.

F. Blachnicki, Sympatycy czy chrześcijanie, Kraków 2016.

F. Blachnicki, Eucharystia. Paschalne życie chrześcijanina, Kraków 2017.

F. Blachnicki, Z. Kiernikowski, Moria, Mara i Nebo. O duchowych doświadczeniach księdza Franciszka Blachnickiego w ostatnich latach jego życia, Kraków 2020.

D. Seweryn, Nasze korzenie, Kraków 2019.

D. Seweryn, Z. Podlewska, G. Skop, Trzy opowiadania, jedna historia, Kraków 2018.

Усі книги можна замовити на сторінці: https://wydawnictwo-oaza.pl/

  

Фільми, які варто подивитися:

«Odważny wiarą»: http://www.oaza.pl/ks-franciszek-blachnicki-odwazny-wiara/

«Prorok nie umiera. Ks. F. Blachnicki»: https://www.youtube.com/watch?v=n3sgiVx5UC0

«Świadek Wolności»: https://www.youtube.com/watch?v=8SEYYgM_tm8

Цикл конференцій про життя й діяльність о. Ф. Бляхницького: https://www.youtube.com/playlist?list=PL02ABDAtXJQ3sHNvQVOWjKkv8BVtOKC-p

Фільм про с. Ядвігу - біографія: https://www.youtube.com/watch?v=4gmfOK8z1Ro

---

[1] Адаптовані матеріали щодо ситуації в Україні, відсутні в оригінальному листі, виділені іншим шрифтом та позначені зеленим кольором.

[2]Пункт виключений з огляду на інше рішення ДЄ країни в Україні. Замість оригінального тексту наводимо рекомендації для формаційних груп з України.