Вислів “родинний катехуменат” не означає, що в родині треба ввести уроки релігії, щоб 3 рази на тиждень батько чи мати збирають дітей і говорять: “зараз буде урок релігії”. Ні, не про це йдеться. Родина має стати середовищем життя вірою, середовищем, в якому дійсно переважають релігійно-моральні цінності. І лише тоді родина виконає своє завдання, якщо молоді, підростаючі покоління будуть підтриму-вати християнські основи та стиль. Решту зробить Церква, навіть без катехези, бо 1000 років тому в Церкві не було ніколи жодної катехізації, жодних уроків релігії. Була лише родина і була літургія. А в літургії проголошується Боже Слово, зустрічається спільнота віруючих. І тоді вистачить того, що дає Церква в літургії, якщо родина дасть те, що їй належить. Багато століть існувала саме така тиха домовленість між Церквою, якщо розглядати Церкву як інституцію, і батьками-християнами. А домовленість вигля-дала більш - менш так:: ми уділимо дітям святого хрищення, але за умови, що ви
приймете на себе відповідальність за розвиток віри цієї дитини, тобто родинний катехуменат. Церква залишала це батькам і до сьогодні існують такі правила, що неможна охристити дитину, якщо батьки невіруючі, непрактикуючі. Ми тішимося, що хоча батьки невіруючі, але ще бабця є вдома, то може вона доповнить і якось там буде вчити дитину молитвам і катихізису. Але це непорозуміння. Добре, що бабці є і роблять дуже багато доброго, але не можна навчати якось там, може навіть за згодою батьків. Дитина врешті решт, коли виростає, бачить позицію батьків. Звісно, Божа благодать діє по-різному і можуть бути винятки. Іноді в невіруючій, непрактикуючій родині може ви-рости хтось дуже побожний. Але це вже надзвичайна дія Божої благодаті. Зазвичай відбувається по-іншому.
Тому майбутнє Церкви – це відновлення родини. Віднова родини, як середовища віри, катехуменату. І в цьому напрямку має бути конкретна діяльність. Дуже часто згадую приклад,
який розповів мені один єпископ з Гожова (Польща). Прийшов до нього колись священик-вікарій з якоїсь парафії і говорить: “В мене 40 годин катехези на тиждень. Я вже цього не витримую, я дуже втомлений. Зробіть щось зі мною”. І єпископ так йому порадив: “вертайся в парафію і скороти кількість годин навчання релігії на по-ловину, до 20 годин в тиждень, не більше. Як це ти зробиш – немає значення, чи поєднаєш класи, чи замість 2 годин в тиждень викладатимеш 1 годину. Отримаєш тоді 20 годин, а, враховуючи підготовку, навіть ще більше. Це все на мою відповідальність, але за умови: пообіцяй, по-перше, будеш щоденно на годину більше спати, замість 5 чи 6 годин – 7; друга умова – присвятиш 5 годин в тиждень на власне навчання. Будеш читати Святе Письмо, теологічні статті, молитися. 10 годин в тиждень, що залишилися, прошу присвятити роботі в родинах, з родинами, з батьками”. Ось що сказав єпископ. Я переконаний, що якщо той священик застосує ці поради, то результат його праці буде набагато кращий, ніж якби й надалі він читав 40 годин катехезу в тиждень. А якби це змінили в цілій Церкві, то була б революція в Церкві. Але, на жаль, немає відважних, бо постійно всі вірять в те, що релігія і релігія. Якщо погані результати, значить мало вчимо. І рецептом на все є вчити, вчити і вчити, все більше і більше, а результати все гір-ші.
який розповів мені один єпископ з Гожова (Польща). Прийшов до нього колись священик-вікарій з якоїсь парафії і говорить: “В мене 40 годин катехези на тиждень. Я вже цього не витримую, я дуже втомлений. Зробіть щось зі мною”. І єпископ так йому порадив: “вертайся в парафію і скороти кількість годин навчання релігії на по-ловину, до 20 годин в тиждень, не більше. Як це ти зробиш – немає значення, чи поєднаєш класи, чи замість 2 годин в тиждень викладатимеш 1 годину. Отримаєш тоді 20 годин, а, враховуючи підготовку, навіть ще більше. Це все на мою відповідальність, але за умови: пообіцяй, по-перше, будеш щоденно на годину більше спати, замість 5 чи 6 годин – 7; друга умова – присвятиш 5 годин в тиждень на власне навчання. Будеш читати Святе Письмо, теологічні статті, молитися. 10 годин в тиждень, що залишилися, прошу присвятити роботі в родинах, з родинами, з батьками”. Ось що сказав єпископ. Я переконаний, що якщо той священик застосує ці поради, то результат його праці буде набагато кращий, ніж якби й надалі він читав 40 годин катехезу в тиждень. А якби це змінили в цілій Церкві, то була б революція в Церкві. Але, на жаль, немає відважних, бо постійно всі вірять в те, що релігія і релігія. Якщо погані результати, значить мало вчимо. І рецептом на все є вчити, вчити і вчити, все більше і більше, а результати все гір-ші.
о. Франциск Бляхницький